Ответ для: Світлана

Доброго дня,Світлано. Дякую що відверто поділилися своєю ситуацією.

Судячи з того що ви розказали роботодавець дійсно відчув до вас симпатію, те що можна назвати позитивним переносом. Він дійсно активно намагався вам сподобатися, привернути вашу увагу, і сам був уважним до вас — ситуація з цукерками тому підтвердження. Тож, ви праві, вам то не здалося.

Його образа на ваше рішення не продовжувати роботу в нього, це схоже на еволюцію позитивного переносу в негативний перенос, коли людина змінює своє ставлення і навіть починає мститися, — в вашому випадку він зменшив сумму виплати.

Назвати поведінку вашого роботодавця емоційною прив'язанностю зарано, бо для цього потрібен час, не вісім днів,а набагато більше. Але він дійсно зацікавився вами. І ви загалом дуже адекватно відреагували на це, через дистанціювання.

Загалом ви продемонстрували адекватну оцінку дій працедавця, ви відчули свою реакцію на ці дії, ви обрали максимально підходящий для вас, здоровий спосіб виходу ситуації, і зараз ви цю історію відрефлексовуєте — через сайт, підтвердження валідності ваших почуттів, ваших дій.

Єдине чого не вистачає це прояснення. Тобто можливості запитати роботодавця прямо в очі, що означає його поведінка, чи це залицяння з його боку. Та можливості повідомити йому що ви не розглядаєте розмиття кордонів між особистим життям, та професійним, що вам не подобається така увага. Але для того щоб мати сили та сміливість в моменті прояснюватись, потрібна впевненість. Впевненість в своїх відчуттях, в своєї оцінці ситуації, своїх правах та базове відчуття безпеки. Скоріш за все, ви не мали саме базового відчуття безпеки, бо інтерес йшов саме від старшого чоловіка, ще й працедавця. Це той випадок коли в Європі чи Амеріці можна писати лист HR про sexual harassment.

Тим не менш ви змогли відстояти свої кордони.

Онлайн консультирование в What's App (+79211610485)